白銀の降神

雪明かり　鳥居の朱が　息をひそめ 凍る夜に　祈りだけが音を持つ 掌に残る　小さな傷を隠して 私は社（やしろ）へ　ひとり歩いた 鈴が揺れた　境がひらく 見えない扉の向こう　気配が降りる 白銀の降神　守護のひかり 私の影に　結界を張る 怖くないよと　名を呼ぶ声が 雪の粒になって　肩に舞う 石段の上　古い紋章が　淡く灯り 冷えた空に　星の鍵が　瞬く 願いを抱くほど　弱さが増えるのに なぜか今夜は　胸が静か 祝詞（のりと）みたいに　息を整え ふるえる心を　やさしく結ぶ 白銀の降神　聖なる羽が 涙の跡を　ほどいてゆく 赦されたいと　言えぬ私へ 「そのままでいい」と　雪が降る 見えない魔（ま）が　近づく夜でも あなたは迷わず　盾になった 守るためじゃなく　生きるために 光はいつも　ここにある 白銀の降神　守護のひかり 孤独の闇に　道を描く 急がなくていい　迷ってもいい 帰る場所なら　消えはしない 白銀の降神　神域の息で 私の明日を　あたためる

На території храму, що потопає в сніжному світлі, Я стою наодинці, несучи невидимий біль Божество-охоронець спускається переді мною Срібне світло зводить бар'єр навколо тіней «Ти прекрасна така, яка ти є» — Тихий голос дарує прощення, омиваючи мене Тепло запалюється в замерзлому серці, Даруючи маленьку сміливість зробити крок у завтра Самотня ніч ніжно огорнута срібним сяйвою У світі, де зливаються священне та казкове, Ми знайдемо дорогу, якій суджено бути Піднімаючись назустріч новому світанку