神域の風紋

鳥居の影が　夕凪に溶けて 砂に走る　風紋が揺れる 胸にしまった　願いの欠片 鈴の一音が　先に祈る 踏み入れたのは　ただの森じゃない 呼吸の奥へ　続く道 名前のない痛みさえ ここなら　ほどける 神域の風紋　ひとつ　ひとつ わたしの迷いを　描き替えて 消えそうな声を　もう一度呼ぶ 祈りは遠くへ　逃げない 濡れた石畳　月影の糸 足音だけが　罪を数える 強さの仮面　置き去りにして 素顔のまま　立ち向かう 折れた羽根でも　風は運ぶ 答えの形は　まだ知らなくていい ただ守りたいものを 胸に灯せ 神域の風紋　ひとつ　ひとつ 涙の跡さえ　道に変えて 怖いままでも　進めるのなら 夜明けは必ず　返事をする …返事をする 胸の奥で　鐘が鳴った 逃げる自分も　抱きしめた 境界線の向こう側で わたしは　わたしを赦す 神域の風紋　ひとつ　ひとつ この手の誓いを　風に刻む たとえ暗闇が　牙をむいても 祈りは剣にも　盾にもなる 神域の風紋　ひとつ　ひとつ 未来の扉を　叩き起こせ

Тінь торії тане у вечірньому штилі Ряб від вітру біжить і колишеться по піску Осколок бажання, що я берегла в грудях Один дзвін дзвіночка молиться перш, ніж зможу я Те, куди я ступила, було не звичайним лісом Шлях, що йде в саму глибину дихання Навіть біль, що не несе імені, Тут розплутується геть Ряб вітру в священній обителі, одна за одною, Перемальовує кожен сумнів, що я тримала всередині Я волаю ще раз до голосу, який готовий згаснути Молитва не втече в далечінь Вогкі камені бруківки, нитки, виткані з місячного світла Лише мої кроки ведуть відлік гріхам Залишивши позаду маску, яку я носила заради сили, Зі своїм оголеним обличчям я зустрічаю все це віч-на-віч Навіть на зламаних крилах вітер все ще несе мене Мені поки не треба знати форму відповіді Просто те, що я прагну захистити, Нехай горить у моїх грудях Ряб вітру в священній обителі, одна за одною, Перетворюючи навіть сліди сліз на дорогу Якщо я можу рухатися вперед, поки мені все ще страшно, Світанок обов'язково надішле свою відповідь ...надішле свою відповідь Глубоко в моїх грудях задзвонив самотній дзвін Я обняла навіть ту себе, яка хотіла втекти На тому боці прикордонної лінії Я прощаю себе й відпускаю на свободу Ряб вітру в священній обителі, одна за одною, Я вирізьблюю цю клятву моїх рук на вітрі Навіть якщо темрява вискалить свої ікла на мене, Молитва стане і клинком, і щитом Ряб вітру в священній обителі, одна за одною, Стукай у двері завтрашнього дня, поки вони не прокинуться