狐灯の縁

霧の小道を抜けた先 古い鳥居が月を抱く 鈴の音ひとつ夜に溶け 白いキツネが振り返る 何も言わないその瞳 凍った心をほどいてく 狐火 ゆらり ゆらり 闇に咲く淡い光 失くした声を救うように 君は静かにそばにいる 狐火 ほろり ほろり 夜が優しく変わってゆく 社殿の影に眠る風 遠い祈りが耳を撫でる 君の足跡たどるたび 昔の傷が薄れてく 明けの霞が立つころに 白い姿は霧に溶けた 狐火 ゆらり ゆらり 心に灯る守り火 出会えたことが幻でも ぬくもりだけは消えないよ 狐火 ほろり ほろり 私はそっと歩き出す

Пройшовши крізь туманну стежку, Стародавні торії обіймають місяць Один дзвін дзвіночка розчиняється в ночі Біла лисиця обертається Ці очі, що не говорять ні слова, Розтоплюють лід навколо мого серця Лисячий вогонь, колишеться, колишеться, Слабке світло, що квітне в темряві Наче намагаючись врятувати втрачений голос, Ти тихо стоїш поруч зі мною Лисячий вогонь, тихо капає, капає, Ніч лагідно змінюється Вітер, що спить у тіні святилища, Далека молитва гладить моє вухо Щоразу, коли я йду твоїми слідами, Старі рани поступово гояться Коли починає підніматися світанковий серпанок, Білий силует розчинився в тумані Лисячий вогонь, колишеться, колишеться, Оберігаючий вогонь, що горить у серці Навіть якщо наша зустріч була лише ілюзією, Це тепло вже не зникне Лисячий вогонь, тихо капає, капає, Я тихенько вирушаю в дорогу