Розгадка

閉じた瞼の裏　誰かの記録が滲む 断片的な声が　夜の底で囁く 光の粒が指をすり抜けて 残るのは　名もなき痛みだけ 曖昧な真実が　微笑みながら逃げていく 触れた瞬間　形を変えていく 消えかけた夢の中で 解明できない鼓動が鳴る 答えを求めるほどに 世界が音を立てて壊れていく 鏡の奥に映る影が 私を見つめて笑う 誰の記憶が誰のものか もう区別さえ曖昧なまま 「ここは現実？」と問いかけても 返るのは歪んだ残響だけ 零れ落ちた言葉の欠片 拾い集めても繋がらない 意味を失ったままの真実 それでも探し続けている 閉じ込められた光の部屋で 名前を呼ぶ声がする それが私自身だと気づいたとき 全ての謎が溶けていく 消えかけた夢の中で 解明できない愛を知る 嘘と真実の境界線が 静かにひとつに溶けていく 最後のノイズが消える頃、 誰も知らない朝が訪れる。

За заплющеними повіками проступають чиїсь записи Уривчасті голоси шепочуть на дні ночі Частинки світла вислизають крізь пальці Залишається лише безіменний біль Розмита істина вислизає з усмішкою Щойно торкаюся її, вона змінює форму У згасаючому сні Б'ється пульс, який неможливо розгадати Що більше я шукаю відповідь, То більше світ з гуркотом руйнується Тінь, що відбивається в глибині дзеркала, Дивиться на мене і сміється Чиї це спогади і кому вони належать — Навіть ця різниця вже стала розмитою Навіть якщо я запитаю: «Чи це реальність?» У відповідь лунає лише спотворене відлуння Розсипані уламки слів, Збираю їх, та вони не поєднуються Істина, що так і втратила свій сенс, Але я все одно продовжую її шукати У замкненій кімнаті зі світла Лунає голос, що кличе мене на ім'я Коли я зрозуміла, що це була я сама, Усі загадки починають танути У згасаючому сні Я пізнаю любов, яку неможливо розгадати Межа між брехнею та істиною Тихо розчиняється в одне ціле Коли згасне останній шум, Настане ранок, якого не знає ніхто.