Розквіт у сяйві місяця

夜の水面に 月がほどけて 静かに揺れる 花の影 声にならない 願いをひとつ この胸の奥で 抱いていた 千切れた記憶を 指でなぞれば 淡い雫が 頬を伝う それでもあなたが 遺した灯は 闇の彼方で 消えはしない 月影に咲く この想いよ 傷跡さえも 明日を照らせ 散りゆくたびに 強くなれると 今は信じて 歩き出す 紅をほどいた 朝焼け雲が 遠い孤独を 染めてゆく 失くしたものと 守りたいもの 両手に抱えて 立ち尽くす 微かな光が 道を描けば 迷いの糸も ほどけてゆく 震える指先 未来を選ぶ こぼれた涙は 罪じゃない もしも世界が 色をなくしても あなたの言葉が 花を結ぶ 燃える夕空を 越えてゆける この命は まだ歌える 月影に咲く この祈りよ 悲しみさえも 光に変えて 散りゆく夢に 名を与えれば 暁へ わたしはゆく 静かな余韻を 残しながら 夜明けの空へ 消えてゆく

У нічних водах тане місячне сяйво, Тихо гойдається тінь квітки. Одне-єдине бажання, якому не вистачило голосу, Я берегла глибоко у своєму серці. Коли пальці торкаються розірваних спогадів, Прозора сльоза стікає по щоці. Але вогник, залишений тобою, Не згасне ген за межею темряви. О, ці почуття, що квітнуть у місячному сяйві, Нехай навіть шрами освітять завтрашній день. Вірячи, що з кожним опаданням стаю сильнішою, Тепер я вирушаю в путь. Ранкові хмари, що розпустили свій багрянець, Забарвлюють далеку самотність. Те, що втратила, і те, що прагну вберегти, Обійнявши обома руками, я завмираю. Якщо ледь помітне світло окреслить шлях, Розплутаються й нитки сумнівів. Тремтячі кінчики пальців обирають майбутнє, І пролиті сльози — це не гріх. Навіть якщо цей світ втратить свої барви, Твої слова розквітнуть квітами. Я зможу подолати палаюче вечірнє небо, Моє життя все ще здатне співати. О, ця молитва, що квітне в місячному сяйві, Перетвори навіть смуток на світло. Якщо я дам ім'я кожній мрії, що опадає, Я піду назустріч світанку. Лишаючи по собі тихий відгомін, Я розчиняюся у вранішньому небі.