Сім перевтілень

宵闇の路地で鈴が鳴る 狐面の影が手招きする 藍にほどける千代紙の夜 名前も告げず　微笑んだ 一歩ごと装いは色を変え 薄紅　琥珀　翡翠のきらめき ほどいた迷いを帯に結び 息を合わせて　はじまる 七変化　夜を染めて 花のように心が舞う 借り物じゃないこの鼓動で 私の名は　私が決める 遠く祭囃子　和傘が弾む 足音は拍に追いついていく 簪ひと振り　髪がほどけ 過去の私に手を振った 影と光が指切りをして 戸惑いは風に溶けた 震えた声を抱きしめたら もう戻らない　進める 七変化　風を裂いて 鼓動は明日を呼び寄せる 偽りの姿は置いてゆこう 本当の声で　今　放て 静けさの底で殻が割れる 朱ににじむ　最後の涙 ひとつずつ色を重ね直し 初めての笑顔が芽吹いた 七変化　今この身で 移ろう色に芯を灯す 何度でも生まれ変われる 私の物語は続く 色を重ね直し 初めての笑顔が芽吹き

У сутінковому провулку лунає дзвіночок, Тінь у лисячій масці манить до себе. Ніч із паперу чійоґамі розгортається в індиго, Не назвавши імені, вона лише всміхнулася. З кожним кроком вбрання змінює барви: Світло-рожевий, бурштиновий і сяйво нефриту. Розплетені сумніви зав'язую в пояс обі, Дихаючи в унісон, усе починається. Сім перевтілень забарвлюють ніч, Серце кружляє в танці, немов квітка. Із цим серцебиттям, що належить лиш мені, Своє ім'я я оберу сама. Вдалині музика свята, підстрибують японські парасольки. Мої кроки наздоганяють ритм. Один змах кандзаші — і волосся розсипається, Я помахала на прощання собі минулій. Тінь та світло скріплюють обіцянку на мізинцях, Моя розгубленість розчинилася у вітрі. Коли я обійняла свій тремтячий голос, Вороття вже немає, я можу йти далі. Сім перевтілень розтинають вітер, Серцебиття наближає завтрашній день. Залишу позаду фальшиві подоби, Справжнім голосом — зараз — вивільни все. На дні тиші розколюється шкаралупа, Останні сльози розпливаються кіновар'ю. Накладаю барви знову, одну за одною, І вперше розцвіла моя усмішка. Сім перевтілень, тепер у цьому тілі. У мінливих кольорах я запалюю своє єство. Я можу перероджуватися знову й знову, Моя історія триває. Накладаю барви знову, І вперше розцвітає моя усмішка.