雨の夜 古い宿Дощова ніч, старий заїзд
長い廊下を 風が抜けるВітер проходить довгим коридором
零時を告げる 鐘のあとПісля дзвону, що сповіщає північ
紫の君と すれ違うМи розминаємося, ти у фіолетовому
振り向くたびに 君はもうЩоразу озираюся, а ти вже
突き当たりへと 消えてゆくЗникаєш у кінці коридору
微かな花の 香りだけЛише ледь чутний аромат квітів
僕の夜に 残ってるЗалишається в моїй ночі
次の夜も 同じ時Наступної ночі, о тій самій порі
君は静かに 笑ってたТи тихо усміхалася
また会えたねМи знову зустрілися
その一言Лише одна фраза
なぜ僕を 知っているЗвідки ти мене знаєш?
紫苑の夜に 君を見たУ ніч квітів сіон ти явилася мені
夢ならどうか 覚めないでЯкщо це сон, нехай я не прокинуся
触れる手前で 遠ざかるПеред самим дотиком ти віддаляєшся
その温もりを 信じたいХочу вірити в це тепло
紫苑の夜に 恋をしたУ ніч квітів сіон прийшло кохання
誰も君を 知らなくてもНавіть якщо ніхто тебе не знає
零時の廊下 ただ一人На самоті в коридорі опівночі
僕は明日も 君を待つЗавтра я знову чекатиму на тебе
宿の人は 首を振るПрацівник заїзду хитає головою
その部屋なら 空室ですよТа кімната порожня
古い帳簿 記録にはУ записах старої книги
君の名前と 花ひとつТвоє ім'я і одна квітка
四十年も 前の日付Дата сорокарічної давнини
紫苑の花は 色褪せてКвітка сіон вицвіла
その横にある 小さな文字Поруч дрібні літери
零時にОпівночі
あの人を待つЧекаю на ту людину
僕のことかと 声にしてЦе про мене? Кажу вголос
胸の鼓動が 速くなるСерце починає битися швидше
今夜が最後Ця ніч остання
そんな予感Таке передчуття
雨の向こうЗа завісою дощу
君がいるСтоїш ти
ずっと待ってたЯ весь цей час чекала
君が笑うТи усміхаєшся
伸ばした指はПростягнуті пальці
重ならないНе зустрічаються з твоїми
朝を告げるРанок сповіщає
鐘がひとつОдин удар дзвону
君の姿がТвоя постать
光にほどけたРозчинилася у світлі
紫苑の夜に 君を見たУ ніч квітів сіон ти явилася мені
時の向こうで 恋をしたЗа межами часу прийшло кохання
会えないことが 答えでもНавіть якщо відповідь — неможливість зустрічі
この夜だけは 忘れないЦю ніч я ніколи не забуду
紫苑の夜よ 終わらないでНоче квітів сіон, не закінчуйся
声が微かに 遠くなるТвій голос тихо віддаляється
零時の廊下 もう誰もУ коридорі опівночі вже нікого
いないはずなのに 花が舞うНе мало б бути, але кружляють квіти
朝の枕に 紫苑ひとひらВранці на подушці пелюстка сіон
濡れた紫 まだ温かいВологий фіолетовий, іще теплий
夢じゃなかったЦе був не сон
その印Ось підтвердження
君はどこかでДесь ти
僕を待つЧекаєш на мене
